Copyright 2021 - Кафедра обліку та аудиту ХНУ

ПАМ'ЯТАЄМО.....

 Проходить час, та рани не гояться… кожного дня наші хлопці героїчно боряться за нашу з вами свободу, наш спокій, наш мир. Одним із світлих воїнів, що поклав життя за нашу з вами свободу, наш випускник кафедри обліку, аудиту та оподаткування, – Василь Кашлаков.

Одразу після закінчення школи Василь вступив до Хмельницького національного університету на економічний факультет, спеціальність - «облік та аудит». Василь добре навчався, завжди відвідував пари, був компанійським та дружнім, - згадують викладачі кафедри. Одночасно у 2009 році студент поступив на кафедру військової підготовки при Національній академії Державної прикордонної служби України. 

Ось витяг із службової військової характеристики: «Має добрі знання, відмінні організаторські здібності, оволодів достатніми командними і методичними навичками. Може командувати механізованим взводом. Техніку, озброєння механізованих підрозділів вивчив добре, може експлуатувати».

Ці знання швидко знадобились Василеві, адже у цивільному житті він затримався не на довго, хоча й працював менеджером у ТОВ «Мрія» у селі Пеньках.

Прагнення стати військовим таки перемогло. У 2012 році через Шепетівський військкомат, де він перебував на військовому обліку, йде на контрактну службу до Збройних сил України. Молодший лейтенант служить у м. Василькові, у підрозділі Протиповітряної оборони. Невдовзі йому присвоїли звання лейтенанта (парадна форма лейтенанта тепер зберігається в музеї, як священна реліквія).

Події на сході України різко змінили життя Василя Кашлакова. Він пише рапорт із  проханням перевести його на службу у 93-ю бригаду, штаб якої розташувався у смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. Це та бригада, яка вела бої за Мар’їнку, Широкіне, Піски, пройшла Іловайський котел. Окрема героїчна епопея її бійців - оборона Донецького аеропорту, за це їх прозвали «кіборгами». 

З 15 січня 2015 року лейтенант Василь Кашлаков у зоні АТО. Він командує взводом, який тримає позиції у районі селища Піски. Його люблять і поважають бійці за чесність, справедливість, відвертість. Лейтенант постійно дбав про безпеку солдат, перевіряв спорядження, якість зброї, наявність боєкомплектів, слідкував аби бійці одягали каски, бронежилети. Переживав за життя кожного, адже бої тривали постійно.

Українські військові тримали оборону західної частини летовища, метеостанції, а також довколишніх населених пунктів. Жодного «живого» місця на тій землі не було, усе посічене осколками мін і снарядів. Смертельна небезпека чатувала на кожному кроці.

Наприкінці лютого Василь Кашлаков підірвався на розтяжці, отримав важке поранення ноги. Три тижні лікувався у госпіталі. Навіть у цей складний для нього час хвилювався за маму, за рідних, телефонував і повторював: «У мене все добре». Мамі радив слухати пісню С. Вакарчука «Все буде добре». А коли приїхав у відпустку на 10 днів у червні, обережно зізнався рідним: «Я вже трохи воюю....» У відповідь на умовляння залишити військову службу, від офіцера чули: «Хто, як не я ?».

І саме він у святковий день, 24 серпня, з побратимами вирушив виконувати бойове завдання, їхній автомобіль підірвався на протитанковій міні. Ця трагедія трапилася у районі села Невельське Ясинуватського району Донецької області. 

Очима Василя Кашлакова дивиться на світ його трирічний син Іванко. За його світле дитинство, за мирне життя загинув його батько...... Він у наших серцях назавжди......

facebook  youtube